ПРИХОВАНІ РЕЗЕРВИ ТЕХНОЛОГІЇ

     Правильна організація та налагодження бізнес процесів, в тому числі й технологічних – це передумова того, що технологія буде працювати на всі сто. Проте налагодити ці процеси раз і на завжди неможливо – потрібно постійно їх досліджувати та покращувати. Можливо те, що працювало вчора чи працює сьогодні – уже не спрацює завтра.
     Факторів підвищення ефективності технології в сільському господарстві багато, всі вони важливі, всі вони рівнозначні і це вимагає комплексного підходу до вирішення всіх технологічних питань. Відомо, що на 50% відсотків результат роботи тієї чи іншої технології залежить від її матеріально-технічного забезпечення (основних та оборотних фондів). І основний підводний камінь тут – це правильний підбір тих самих засобів виробництва. Так, наприклад, купівля техніки без визначення оптимальних способів обробітку грунту, посіву тощо, може обернутися затратами на повторну купівлю техніки. Тут якраз спадає на думку прислів’я: «сім раз відмір – раз відріж». Заплативши за техніку без аналізу підходящих способів обробітку грунту під кожне поле, без підбору її під вимоги агротехнології – ми ризикуємо викинути гроші на вітер. Це як шити одяг без примірювання. Підбір техніки спираючи на «моду» чи бренд, нижчі ціни – вторинне по відношенні до агротехнології. Все це стосується і інших матеріально-технічних ресурсів, посівного матеріалу, агрохімії тощо.
     Інша вагома складова успіху аграрних технологій – це своєчасне та якісне проведення технологічних операцій. Тут на перший план і виходить людський фактор. Що ж це таке? Ось, наприклад, два однакових трактора з сівалкою – сідають на них два тракториста, і роблять однакову роботу, але чомусь по-різному. Один посіяв добре і багато, а інший і норми не виконав і просівів багато. Дисципліна, майстерність, відчуття відповідальності, совість в кінці кінців – це основні ознаки людського фактору і його не потрібно скидати з рахунку, бо саму прогресивну технологію, саму чудову машину цей самий людський фактор може зламати, звести нанівець. Тому в сучасних наших умовах саме людський капітал, а не обладнання і виробничі та фінансові ресурси є наріжним каменем конкурентоздатності, економічного росту та ефективності сільського господарства.

Приклади зменшення людського фактору в сільськогосподарському виробництві

Сучасні посівні комбінації: проведення 5 операції за один прохід (передпосівний обробіток, ущільнення посівного ложе, посів, коткування та боронування)	Використання прес-підбирача на сінажуванні: зменьшення потреби у персоналі - 2 водії замість 8 (2 на комбайні і 6 водії вантажівок)

Цілком логічно, що підприємства в ринкових умовах намагаються зменшити вплив людського фактору, звільнитися від «лишньої» робочої сили шляхом інтенсифікації сільського господарства. Проте це не повинно відбуватися тільки за рахунок скорочення працівників та купівлі нової високопродуктивної техніки, цей процес повинен супроводжуватися підвищенням майстерності та технологічної дисципліни, тих хто буде на ній працювати та кваліфікації тих, хто прийматиме рішення про її використання.
В таких умовах від кожного працівника залежить якість виконання великого фронту робіт, кожен робітник має значний вплив на кінцеві результати роботи. Тільки при ініціативному та добросовісному відношенню до справи сільський працівник може заставити працювати технології більш ефективніше. Прийнято, що працьовитість у наших людей в крові. Але людина виявляє старанність лише у випадках, коли у неї є мотивація, коли перед нею стоять конкретні завдання, які вона здатна реалізувати. Якщо робота приносить задоволення, то і у нас до неї більш творчий підхід.

Пріоритети працівників – в порядку значимості
Великі аграрні підприємства	Малі та середні господарсва
o Взаєморозуміння з колегами o Умови праці o Оплата праці o Кар’єрний ріст o Почуття належності до спільної справи o Не напружені години праці o Навчання	o Умови праці o Оплата праці o Добрі відносини з «босом» o Відпочинок

     Але для такого відношення людини до праці необхідні певні стимули, що передбачають формування мотиваційної системи окремо на кожному підприємстві, з чітким визначенням мотиваторів для різних категорій працівників та спеціалістів і їх ув’язкою з взаємовідношенням в колективі.
     В сільському господарстві необхідні інші підходи в мотивації. Можна порекомендувати: запитайте у персоналу про їх пріоритети, невдоволення і шляхи рішення виникаючих проблем. Це дозволить Вам більш продуманіше підійти до формування мотиваційного механізму на підприємстві.
     В пригоді тут може стати досвід німецьких фермерів, які успішно господарюють на наших землях. Їм вдається отримувати врожаї в 1,5-2 рази вищі ніж в середньому по країні і це при тому, що вони працюють в чужій країні, де умови не завжди є сприятливими для ведення бізнесу. В чому ж секрет?
     Секрет в першу чергу криється підходах до організації бізнес-процесів, в тому числі й виробничих. Наші люди в першу чергу звертають увагу на зміст даних процесів, тобто креатив та ідеї, що стоять за ними – впровадження різних інтенсивних технологій, нові підходи до управління та організації праці, а сама форма цих процесів та механізм їх впровадження відходять на вторинний план. Німці навпаки – вони не зациклюються над змістом господарських процесів – вони наполегливо та рутинно працюють над їх формою: технологічною дисципліною, дотриманням всіх правил, чіткою постановкою цілей, контролем, дотримання строків тощо. Перш ніж прийняти те чи інше рішення, вони можуть довго його узгоджувати; обов’язково звернуть увагу на кожну дрібничку починаючи з порядку на робочому місці та закінчуючи тим наскільки добре розподілені обов’язки та відповідальність всіх учасників бізнес-процесу. Якщо все це зроблено, вони швидко переходять до справи і всі технологічні операції тоді виконуються якісно та своєчасно.
     Звичайно, в одній статті, всіх резервів технологій не розкриєш, але хотілось би донести просту річ: є сільськогосподарські культури, які на конкретних землях дають високий урожай, є оптимальні сівозміни, є диференційований підхід до вибору технологій на основі аналізу всіх природних факторів, є технології, які збільшують прибутки та знижують витрати – одночасно універсальної та прибуткової технології не має і бути не може, так як і не має ліків від всіх хвороб.