Щоб цілий рік забезпечити своїм тваринам продуктивне та якісне харчування, необхідно зберегти заготовлені корми. Силосування є дуже бережливим для поживних речовин і водночас економічно ефективним способом збереження кормів
Консервація через молочнокисле бродіння
На рослині розміщуються різні мікроорганізми, зокрема й молочнокислі бактерії. В анаеробних умовах вони перетворюють частину цукрів у молочну кислоту. Утворена кислота веде до швидкого зниження показника pH та забезпечує мікробіологічну стабільність корму. Законсервований корм таким чином надійно зберігається.
Водночас поряд з молочнокислими бактеріями є інші організми, які можуть створювати проблеми під час силосування.
Небажані мікроорганізми
Клостридії належать до найбільших ворогів молочнокислих бактерій. Вони перетворюють цукри, білок та молочну кислоту на небажану масляну кислоту. Клостридії розміщуються в ґрунті та потрапляють до траншеї внаслідок забруднення корму.
Бактерії Coli виробляють переважно оцтову кислоту з різким запахом. Гнилісні бактерії розщеплюють високоякісний білок. Ці види бактерій, як і бактерії Coli, потрапляють у силосну траншею внаслідок забруднення корму.
Дріжджі та пліснява можуть спричинити небажане зігрівання.
Конкурентна перевага для молочнокислих бактерій
Ці мікроорганізми конкурують між собою. Перевагою є те, що їх життєві вимоги відрізняються. Для розвитку молочнокислих бактерій та для оптимального процесу силосування необхідно забезпечити швидку герметизацію та знизити pH до 4, і тоді з самого початку молочнокислі бактерії отримують конкурентну перевагу.
Якщо йдеться про найкращі умови силосування, найвищою метою має бути запобігання забрудненню корму ґрунтом. Тоді багато небажаних мікроорганізмів навіть не потраплять у силос.
Ще один істотний вплив на якість силосування має ботанічний склад травостою. Дуже гарно силосується суміш із великою часткою злакових. Бо злакові порівняно з бобовими та іншими травами містять більше цукрів, забезпечуючи молочнокислі бактерії достатньою кількістю їжі. Крім того, вміст буферних білкових сполук і мінералів нижчий, що приводить до швидкого падіння pH.
Також велику роль відіграє час укосу. Вміст сирої клітковини має бути не високим, щоб корм можна було добре втрамбувати. Так можливо повністю витіснити залишки повітря з силосу.
Ідеальною передумовою для оптимального силосування є вміст сухої речовини в межах 30-40%.
До 28% СР: при силосуванні утворюється сік бродіння, який призводить до значної втрати сухої речовини. Водночас існує небезпека утворення масляної та оцтової кислот у занадто вологому кормі.
Від 40% СР: навпаки, зменшується щільність трамбування та для молочнокислих бактерій середовище буде занадто сухим. Це може призвести до утворення плісняви.
При цьому вміст сухої речовини має бути однаковим у всьому об'ємі силосу. Для створення оптимальних умов силосування амплітуда коливання значення сухої речовини не повинна виходити за межі +/-5 відсотків1. Цього ми досягаємо за допомогою ворушилки або плющилки з рівномірним розподіленням кормів по всій площині.
1 Реш, Р. (2017): Якість силосу – де заховані резерви? 44. Тваринницькі фахові семінари 2017,81-93.
Довжина нарізки має бути компромісною як для годівлі жуйних, так і для можливості втрамбування в траншеї.
Чим коротша нарізка, тим краще трамбуватиметься маса. Водночас через коротку нарізку втрачається структурність корму, необхідна для жуйних тварин. Для достатньої активності роботи рубця жуйних довжина нарізки не повинна бути меншою за 22 mm.
Щоб запобігти відсортуванню кормів на кормовому столі, довжина нарізки корму має бути гомогенною. При цьому вирішальним фактором є постійно однакова якість нарізки. Це зменшує відсоток надто довгих частинок до мінімуму, значно підвищує здатність до ущільнення силосу та запобігає відсортуванню корму тваринами. У загальному економічному аналізі слід завжди застосовувати принцип: так коротко, як потрібно, так довго як можливо.