Середній показник надоїв з однієї корови в рік в Європейських країнах зріс на 440 л за останні 10 років. З них за рахунок грубих кормів відбулося зростання на 371 л. Для отримання 5 000 л в рік лише з грубих кормів (без концентратів) потрібно мати грубі корма найвищої якості. Зокрема потрібно звернути увагу на сіно. Його не можна розглядати лише як структуроутворюючий елемент. Сіно – це цінний компонент раціону, джерело протеїну, енергії, макро- та мікроелементів. В сіні, як нівякому іншому кормі, збалансований вміст швидко доступних та повільно доступних енергії і протеїну. Сіно практично не потребує балансування концентратами. Отож, якщо Ви прагнете високих надоїв, Ви мусите мати хороше сіно.
     Протеїн із сіна, також із сіна люцерни, є більш стійкішим до розкладання у рубці в порівнянні з протеїном з сінажу. Крім того, сіно позитивно впливає на азотний баланс рубця, стабілізуючи його роботу. Сіно високої якості надзвичайно позитивно впливає на фізіологію та здоров’я, а також і на продуктивність корови. Збільшення частки високоякісного сіна в раціоні корови – це, автоматично, збільшення вмісту білку у молоці.
     Люцернове сіно високої якості без примусового просушування заготовити значно важче, аніж навіть люцерновий сінаж. Причина у стеблі, яке дуже важко висушити і при цьому не втратити головного джерела поживних речовин – листя. Щоб заготовити відмінне сіно, потрібно дотриматися певних вимог.
     Як і для сінажу, для сіна важливим є правильний вибір фази розвитку рослини для укосу. Вчасно скошене сіно – це оптимальний вміст білку, енергії та клітковини. Злакові трави косять в фазі викиду колоса, бобові – на початку бутонізації, найпізніше – коли не більше 10% рослин поля у цвітінні. Для заготівлі сіна без досушування потрібне «вікно» у 3-6 сонячних та вітряних днів. Косарка для злакових трав повинна бути обладнаною бітерною плющилкою, для бобових – гумовою вальцевою. Плющилка повинна помітно роздавлювати стебло бобової трави. Надзвичайно важливо косити на висоту 8-10 см, не нижче. Стерня такої висоти забезпечить «повітряну подушку» під валком, яка гарантує рівномірне просихання сіна. Вологу масу (роса, після дощу) не косять. Валок після косарки має бути відрегульований на максимальну ширину, але не ширше колії трактора.
     Злакові трави – ворушимо одразу за косаркою. За необхідності ворушимо ще раз наступного дня – це пришвидшить висихання. Ворушити бобові трави потрібно лише у випадку врожайності більше 10 т/га, або скошування без плющилки, або на масу впав дощ. Ворушимо слідом за косаркою. Щоб запобігти втраті листя ворушіння проводимо максимально щадно. Робочі органи ворушилки повинні обертатися якомога повільніше. Для цього оберти ВОМа трактора мають бути 400 до 450 об/хв. На МТЗ включаємо оберти ВОМа 540 об/хв., та вищу передачу, тримаємо низькі оберти двигуна. На іноземних тракторах встановлюємо оберти ВОМа на 750 об/хв., та тримаємо оберти двигуна на 1600 об/хв. Швидкість руху трактора – до 6-8 км/год. Якщо урожайність менша 10 т/га, косили з вальцевою плющилкою і маємо стабільну погоду – люцерну не ворушимо.
     Злакове сіно згрібають у валки перед пресуванням – при вологості 20 до 15%, яка досягається після скошування за стабільної погоди через 2-3 дні. Люцернове сіно після просихання до 50-60% вологості (листя ще не повинно бути крихким) згрібають у валок. Цей валок залишають на полі ще на 4-6 днів. Валкувач працює на оборотах ВОМа 400 до 450 об/хв.! Швидкість не вище 8 км/год.
     Сіно без досушування пресують при вологості 12-14%. Злакове сіно не пресують лише у росу. Люцернове сіно більш вибагливе до умов, за яких його можна пресувати. Оптимальний час для цього, коли атмосферна вологість підвищена, зазвичай це ніч. Люцернове сіно не можна пресувати в росу та в обідню пору, коли висока температура.
     Періодично потрібно визначати вологість заготовленого сіна. При вологості вище 15% сіно не зберігається. Виникає загроза пліснявіння, що значно знижує вміст корисних речовин в сіні. Оптимальним є вміст вологи на рівні 12-15%. Вологість можна визначати візуально: типове забарвлення для сіна, листя легко кришаться при розтиранні пальцями, стебло тверде, вузли помітно зменшенні і досить тверді, долоні при розриванні пучка сіна перекручуванням залишаються повністю сухими. Увага: особливо перевіряємо стан вузлів: вони висихають найповільніше. Вузол необхідно розірвати (нігтями) при цьому не повинна відчуватися вологість, а забарвлення має бути не яскраво-зеленим. Більш точним є визначення вологості за допомогою вологоміра (бажано не цифрового, а аналогового). Щуп вологоміра втикають у тюк чи рулон із різних боків.
     Підбирати можна квадратним пресом, рулонним чи причепом-підбирачем. Для квадратного пресу чим менша кількість ударів пресувального поршня (це заводські параметри), тим менше оббиватиметься листя. Ступінь пресування має бути якомога меншою 100-120 кг сухої речовини у 1 м3. Рулонний прес має бути налаштований на найнижчу ступінь пресування. Ядро тюка має бути рихлим. Сіно пресують лише в тюки з низькою щільністю для забезпечення вентиляції, але такі тюки затікають. Тому сіно в тюках має зберігатись під накриттям. Найважливіше для якісного сіна – не втратити листочки. Застосування причепа-підбирача найкраще справляється з цією задачею. По-перше, система підбору та пресування, за рахунок великого об’єму, гарантує найменшу втрату листя. По-друге, причепом-підбирачем можна досягти найнижчого ступеню пресування при якому сіно буде досихати в процесі підбору та транспортування. Це дозволяє підбирати сіно при вологості в 18-22%, а значить зберегти ще більше листочків. Від нарізки краще відмовитись. Датчики пресування встановлюють на найчутливіший рівень. Зберігають таке сіно у критому сіннику або використовують стаціонарні преси.
     Високоякісне сіно з бобових заготовити важко, але робити це потрібно. Сіно – це забезпечення структури корму, джерело протеїну, енергії, мікро- та мікроелементів, самозбалансований компонент раціону. Це необхідний крок на шляху до високих надоїв.