Суха речовина DM: оптимум 35-40%
Закордонний аналог звичнішого для нас показника «Вологість» (оптимум 60-65%). За такого рівня вологості правильніше було б говорити про трав’яний силос, аніж про сінаж. Масу вологістю 50-55% (класичний сінаж) можливо якісно втрамбувати лише за технології пресування в тюки та герметизації стрейч-плівкою. При заготівлі в траншеї варто орієнтуватися на вологість в 60-65% (суха речовина 35-40%). Отримати масу оптимальної вологості в траншеї допоможе збалансування кормозаготівельної техніки за продуктивністю та контроль вологості за допомогою мікрохвильової з кожної завезеної машини. Вологість менше 60% може бути причиною більшої втрати лискової маси, а значить зниження вмісту протеїну та частки перетравності. Сухіша маса гірше трамбується та більш схильна до зараження пліснявою. Відсоток оцтової кислоти в такому кормі може бути завищеним, що негативно впливає на смакові якості та споживання корму. Вологість більше 65% створює умови для розвитку клостридій (особливо із підвищеним рівнем сирої золи) та гнилостних бактерій. Це може бути причиною появи масляної кислоти в кормі. 
Сирий протеїн ХР: оптимум від 18%
Вміст енергії та протеїну – це визначальні фактори цінності корму. Занижений вміст протеїну можливий через наступні причини:
а) недостатня кількість поживних речовин. Люцерна, як і інші сільськогосподарські культури потребує підживлення.
б) пізня фаза укосу. Оптимальна цінність корму з люцерни з точки зору вмісту енергії, протеїну, перетравності та виходу маси з га буде в кінці фази кущення – на початку фази бутонізації. Це оптимальне вікно, в залежності від погоди, може продовжуватися до 7-10 днів. Це час в який має укладатися один укіс.
в) занадто низький зріз. Висота скошування люцерни визначається по найнижчому зеленому листочку. На практиці це означає 8-12 см. Стебло нижче бідне на протеїн та має завищений вміст важко перетравної клітковини.
г) втрата листкової маси. Основна цінність люцерни – це листочки. В них в два рази більше протеїну і в три рази краща перетравність порівняно зі стеблами. При підборі комбайном від 6% маси лишається на полі видута з хобота мимо причепа. Пересушена маса та вітряна погода може значно збільшити цей відсоток. Система причепів-підбирачів тут має однозначну перевагу. Втрата листочків має такі ж наслідки як і пізній укіс.
д) неправильне консервування маси (зависока чи занизька вологість). В результаті діяльності непотрібної мікрофлори вміст протеїну в траншеї може знижуватися, в тому числі вигорати через недостатнє трамбування.
Перетравність dOM: оптимум 69-70%
Цей показник говорить про ту частку поживних речовин з корму, яка піде на утворення молока та підтримку життєдіяльності корови. Він визначає частку транзиту корму. Зменшення перетравності може бути з наступних причин: пізній укіс (люцерна в кінці фази бутонізації чи взагалі в фазі цвітіння), довгий укіс (більше 10 днів і на кінець укосу люцерна вже не в оптимальній фазі), неправильна герметизація та зберігання що знижує поживну цінність та харчову привабливість корму. Зниження перетравності на 1% - це зменшення надоїв на 0,5 кг з корови в день.
Сира клітковина XF: оптимум 25-27%
Як і сирий протеїн залежить від: фази укосу, висоти зрізу, частки листочків у загальній масі. Має визначальний вплив на перетравність корму.
НДК, КДК, Лігнін NDF, ADF, ADL: до 40%, до 30%, до 7%
Альтернативний аналіз на клітковину, що окрім загального рівня клітковини показує ще і якісний її склад. Лігнін не перетравлюється в організмі корови і затримується в ШКТ до 14 днів знижуючи споживання корму. Чим старіша рослина, тим більше в ній лігніну. Лігнін з целюлозою в сумі дають кислотно-детергентну клітковину. Целюлозу корові перетравити важко, але перетравлена целюлоза збільшує як жирність молока так і його кількість. Лігнін, целюлоза та геміцелюлоза дають в сумі нейтрально-детергентну клітковину. Геміцелюлоза – це частка клітковини, яку перетравити найпростіше. Саме вона має значний вплив на жирність молока. Чим молодша рослина – тим більше в структурі клітковини займає частка геміцелюлози.
Чиста енергія лактації NEL,МДж: оптимум 5,0-5,9 МДж
Це показник енергетичної цінності корму. Він є одним з основних факторів формування обсягу молока. Залежить від: фази укосу, висоти зрізу, частки листочків у загальній масі. Окремо слід виділити швидкість заготівлі корму. Носії енергії (крохмалі, цукри, і т.д.) найшвидше поїдаються патогенною мікрофлорою, тому кожен зайвий час від скошування до герметизації знижує енергетичну цінність корму. Позитивно впливає застосування ворушилки (пришвидшує просихання). Вищий рівень енергії при заготівлі сінажу в тюки (зменшується час до герметизації).
Сира зола XA: оптимум 8-10%
Це попіл, що лишається після спалювання корму. 8% - це зола, що міститься в структурі рослини. Все, що вище 8% - це зола із зовнішнього забруднення (його має бути не більше 2%). Зола із зовнішнього забруднення – це основне джерело клостридій, вона погіршує якість бродіння та знижує кормову цінність трав'яного силосу. Наслідками можуть бути зниження рівня молочної кислоти, поява масляної кислоти, та, в крайніх випадках, отруєння тварин. Причинами підвищеного вмісту сирої соли може бути:
а) робота по вологому полю. Жодних операцій (скошування, ворушіння, валкування, підбір) не можна проводити доки поле не просохло від роси чи дощу. Весь пил осідатиме на краплинках води і вміст золи заскалюватиме.
б) занадто низький зріз чи недостатнє копіювання поверхні косаркою. Косапрка, що дере поверхню не лише псує дернину і знижує наступний врожай, а й нагрібає землю в корм. Перевагу тут мають косарки з окремими балками не довше 3,5м, що незалежно копіюють поверхню. Звертайте увагу на систему розвантаження.
в) неправильно налаштована ворушилка. Зазвичай ворушилку доводиться виставляти занадто низько через низький зріз. Вище зріз – менше пилу від ворушилки. Основний контроль якості роботи ворушилки – за нею не є утворюватися пилова буря, жодних слідів граблин на поверхні поля.
г) неправильно налаштовані граблини валкувача та підбирача. Та ж ситуація що й з ворушилкою – жодних пилових бурь.
д) не підготовлені дороги та під’їзди до траншеї. Бруд з колесами потрапляє до траншеї.
Кислотність pH: оптимум 4,2-3,6
Це оптимальні умови для розвитку кисломолочних бактерій та утворення молочної кислоти. Кислотність вище 4,2 означатиме недостатнє утворення кислот та розвиток патогенної мікрофлори. За кислотності нижче 3,6 гинуть і кисломолочні бактерії. Неоптимальна кислотність може бути з причин: неоптимальної вологості, недостатнього утрамбування, відсутності герметизації.
%-аміаку в загальній кількості азоту N: (оптимум до 10% от N)
Вміст аміаку більше 10% від загальної кількості азоту означає активне розмноження патогенної мікрофлори та рокладання протеїну до рівня аміаку, тобто зниження кормової цінності трав'яного силосу. Причини ті ж: неоптимальна вологість, недостатнє трамбування, відсутність герметизації.
Молочна кислота MS: оптимум від 5%
Основна кислота за рахунок якої відбувається процес консервування трав'яного силосу. Можливі причини недостатнього рівня цієї кислоти: вологість менше 60% (ризик пліснявіння корму), вологість більше 65% (ризик гниття корму), недостатнє утрамбування чи неповна герметизація (ризик розвитку аеробних мікроорганізмів), зависокий вміст сирої золи (ризик розвитку клостридій).
Оцтова кислота ES: оптимум від 2 до 2,5%
За нормального утрамбування корму 40% об’єму припадає на повітря. Саме кисень з цього повітря іде на оцтове окислення спиртів і утворює до 2,5% оцтової кислоти в трав’яному силосі. Вміст оцтової кислоти більше 2,5% означатиме надлишок кисню або з причин недостатнього утрамбування (зазвичай на фоні низької вологості), або з причин неповної герметизації. Завищений вміст оцтової кислоти негативно впливає на запах та рівень споживання корму. Оцтове бродіння знижує енергетичну цінність корму. Водночас, вміст оцтової кислоти в межах 2-2,5% позитивно впливає на стійкість корму до вторинного зігрівання, попереджує розвиток пліснявих грибків. Особливо це актуально для силосів з застосуванням бактеріальних консервантів що підвищують ризики вторинного зігрівання.
Масляна кислота BS: оптимум 0% (допустимо до 0,3%)
Під дією маслянокислих бактерій відбувається розпад цукрів, молочної кислоти та протеїну. Якщо буде досягнуто критичний рівень кислотності, то сінаж повністю згниє. До того ж в результаті маслянокислого бродіння порушуються процеси ферментації, процес силосування затягується, з’являється пліснява, накопичуються мікотоксини що стають причиною проблем зі здоров’ям тварин. Основними причинами маслянокислого бродіння є підвищений рівень сирої золи, занадто волога маса та недостатній вміст цукрів. Останнє може бути з причин: пізня фаза укосу (корм фізично старий), високий ступінь забур’яненості, довгий час від скошування до герметизації (цукри з’їла патогенна мікрофлора).

Практично будь-якому підприємству можна покращити якість грубих кормів загалом і люцернового силосу зокрема. Зараз саме час проаналізувати свої корма, зробити замітки на наступний рік, що потрібно зробити інакше та оптимізувати лінійку кормозаготівельної техніки. Важливо щоб кожен наступний рік давав якісніший корм, ніж попередній. В тому і є суть прогресу.