Правила отримання якісного грубого корму (частина 4)

Правила отримання якісного грубого корму (частина 4)

Як контролювати процес?

Скошування

Швидкість скошування трави залежить від конструктивних особливостей косарок різних виробників. Основна вимога — косарка має працювати без забивання робочих органів скошуваною масою та якісно копіювати поверхню поля. До того ж за потреби скошування саме люцерни — обов’язково укомплектованою плющилкою.
Продуктивність косарки. Отже, ми вже визначились, що продуктивність скошування не має бути більшою за продуктивність інших машин у «зеленому ланцюжку». Але косарки повинні забезпечити укіс за п’ять-сім днів. Тому весь об’єм кормової маси, яку ми плануємо закласти на зберігання, треба розподілити за часом скошування (за днями та кількістю робочих годин), таким чином отримаємо продуктивність косарки за день. 
Скошування залежно від фази росту рослин. Потрібно відразу сказати: що старіша трава на час скошування, то менше в ній протеїну, геміцелюлози і то нижча в неї перетравність — це з одного боку. З другого — що молодша трава, то менше ми отримаємо маси з одиниці поля, до того ж вона гірше відростатиме. Тому з термінами початку скошування визначатись вам: якщо це робити у фазі бутонізації, то вміст протеїну в кормі буде на рівні 22–25%, а в період квітування люцерни — 16%. 


Якість корму — основа поживності

Висота укосу

На разі всі говорять, що висота укосу люцерни має бути 5–7 см. Потрібно сказати, що така висота укосу ідеальна для злакових трав, а для бобових вона замала. То ж висота укосу має становити 8–10 см. Проте тут потрібно також орієнтуватися на можливості техніки.

Для скошування бобових косарка має бути оснащена спеціальними лижами, на яких можна налаштувати цю висоту. Якщо ж техніка поставлена у базовій комплектації, то на ній стоять лижі для злакових, і максимальна висота зрізу становить 5–6 см. У такому разі висоту зрізування регулюють кутом атаки ножів. Для того щоб її збільшити, ми «задираємо» балку вгору, внаслідок чого її задня частина починає здирати дернину, а це неприпустимо. 
Чому саме 8–10 см? Заготівля люцернового силосу — це, як уже було сказано, насамперед заготівля листочків, які мають удвічі більше протеїну і втричі менше клітковини, ніж стебла, тому висота зрізу регулюється за висотою першого листочка. Адже все, що нижче, це — підвищений вміст лігніну, багато це люлози, мало геміцелюлози, мало протеїну. Тому налаштування правильної висоти зрізу — це впевненість, що нічого корисного ви не втрачаєте. Також на цій висоті менша можливість зачепити землю, каміння, тим самим завдавши механічних пошкоджень косарці. Окрім того, валок, який лежить на високій стерні, краще продувається повітрям, а отже, пришвидшується сам процес заготівлі силосу. Наступний момент — валкувач та ворушилка: їх також налаштовують на більшу робочу висоту, цим самим запобігаючи їхньому механічному пошкодженню. 
Потрібно слідкувати за станом ножів, тому що скошування тупими ножами — це знищення 10–15% люцерни через розірвані («пожовані») стебла та їхнє зараження грибами. Також це зменшення витрат дизелю завдяки зменшенню опору косарки. До того ж слід пам’ятати: ножі на косарці не заточуються.


Скосити люцерну потрібно встигнути за п’ять-сім днів

Ворушіння

Проводять відразу за косаркою. Питання: ворушити чи не ворушити — у сфері вирішення господаря. Та все ж слід пам’ятати, що за ворушіння корм просихає на дві години швидше. Негативним моментом за неправильного налаштування та експлуатації ворушилки (підвищена робоча швидкість) є оббивання листочків. Узагалі практика показує, що за врожайності менше 10 т/га можна обійтись і без ворушилки.

 

Перевірка вологості. Це найвідповідальніший момент усього процесу заготівлі. Адже основне завдання всіх ланок — правильний старт, щоб отримати корм з оптимальною вологістю. Як її визначити?
Метод прокручування рослин у руках — найвідоміший та найпоширеніший, проте для його використання потрібна людина з досвідом. Для отримання точніших показників вологості рослин потрібно користуватись сучасними приладами та інструментами. Перший раз, для того щоб стартувати, відбір проби для визначення вологості беремо прямо з валка. Всі наступні проби рослин — з машини, яка привезла масу в яму для силосування. Тож має бути як мінімум дві людини, які контролюють процес заготівлі. Проби беруть із кожної машини, яка привозить масу до траншеї. Якщо ми бачимо, що вологість щоразу підвищується, то зупиняємо процес, чекаємо доки маса підсохне, і далі проводимо підбирання та транспортування люцерни з поля. 
Другий варіант: ми проводимо збирання, а вологість падає, в такому разі дається команда пропустити декілька валків і проводити збирання інших, пізніше скошених і звалкованих. А пропущені валки залишаються на сіно або сінаж (упакованими в стрейч-плівку). 

Чому такий важливий показник вологості? Силос створюють кисломолочні бактерії. Вони живуть та розвиваються за вологості 60–70%. Через різний вміст цукрів у рослинах бобові краще закладати в «яму» за вологості 60–65%, злакові і кукурудзу — 65–70%. Варто зазначити, що тварини найохочіше споживають корм за вологості 60%, тож оптимальна вологість для заготівлі люцернового силосу — 60–65%.


Проби на вологість корму беруть з кожної машини

Валкування

Валкувати можна по-різному. Основне — валкувач не повинен контактувати з ґрунтом, тому слід заздалегідь ретельно провести всі відповідні налаштування (спочатку — на твердій поверхні майданчика тракторної бригади, остаточні — вже в полі, адже за різної вологості та структури ґрунту колеса, відповідно, просідають по-різному). 
Слід звернути увагу на шасі та кількість коліс на ньому: що їх більше, то краще валкувач копіює поверхню поля. Багато хто із виробників з якихось причин не комплектує свої валкувачі переднім копіювальним колесом, хоча воно дуже потрібне за роботи на нерівних полях. 
Оптимальна вага по гонного метра валка. Для початку визначимо, якою має бути маса одного погонного метра валка для оптимальної роботи комбайна чи прес-підбирача. З одного боку, нам хочеться менше «кататися» полем, з другого - валок має бути таким, щоб відповідати потужності комбайна і водночас не спричинювати забивання його робочих органів та не призводити до простоїв техніки. Тому слід враховувати, що оптимальна вага погонного метра має становити 12–16 кг! Якщо цього не вдається досягти, то валки потрібно здвоювати, а за потреби — строювати — це оптимізує роботу підбирача і забезпечує стале нарізання рослинної маси. Адже однією з причин поганої нарізки є саме нерівномірний валок. 

Підбирання

Підбирати люцерну можна в декілька способів. Якщо ми говоримо про підбирання комбайном із відвезенням автотранспортом, то отримуємо більшу продуктивність. Проте тут є багато негативних моментів. По-перше, без спеціалізованих ножів, які слугують саме для нарізування трави, ми ніколи не отримаємо правильної нарізки маси для силосування. А більшість комбайнів на ринок України поставляють тільки з ножа ми для нарізування кукурудзи. По-друге, багато листочків за підбирання рослин комбайном залишаються у полі. 

Другий спосіб — підбирання з допомогою причепів-підбирачів. За правильної логістики за один робочий день причепом-підбирачем можна заготувати 400–500 т трав’яного силосу, до того ж якість його буде значно кращою. Якісніший корм вдається отримати завдяки тому, що під час роботи прес-підбирача незалежно від погоди практично не втрачається листя люцерни. Крім того, система нарізування рослин зовсім інша, оберти ротора значно нижчі. Також слід врахувати, що маса у прес-підбирача дещо втрамбовується, і за один раз причіп об’ємом 51 м3 може перевезти ту саму масу, що вантажівка з об’ємом кузова 100 м3. 

До того ж можливості використання причепа не обмежені: його можна використовувати під час заготівлі сіна та соломи так само, як звичайний причіп на заготівлі кукурудзи. 
Практичне порівняння роботи двох причепів-підбирачів Jumbo та кормозбирального комбайна і 12 вантажівок показало, що за один і той самий час ці машини заготували одну і ту саму кількість корму. Витрати пального за варіантом обох причепів-підбирачів становили 0,9 л на за готівлю 1 т корму, а за використання комбайна та вантажівок - 2,7 л. У результаті економічний ефект на заготівлю корму для 350 голів ВРХ становив 4,5 млн грн.
Заготівля у стрейч-плівці. Найкращий метод, який дає змогу отримати високоякісний корм. Продуктивність за такого способу становить 100–180 т/день, проте під час заготівлі цим способом вартість корму підвищується мінімум на 50 грн/т (розрахунок проводився у 2012 р). Таку технологію доцільно використовувати за кількості ВРХ 100–150 голів дійного стада, проте за більшого поголів’я варто обрати інший спосіб. До речі, ці методи не конкурентні — вони, радше, є доповненням один одного. Комбайн — для кукурудзи, прес-підбирач — для трав’яного силосу, прес з обмотуванням корму стрейч-плівкою — ідеальний варіант для валків, які пересохли (ми отримуємо високоякісний сінаж). 

Неприпустимо, щоб комбайн простоював в очікуванні машини

Продуктивність підбирання та перевезення. Продуктивність підбирання має бути не меншою, ніж продуктивність усієї ланки, особливо це стосується транспортування. За великої відстані перевезення за для підвищення продуктивності збирання можливий варіант перевантаження маси в автомобільний транспорт на краю поля.  

Висновок

Сподіваємось, що надана інформація допоможе оптимізувати витрати на виробництво одиниці продукції та підвищити ефективність використання грубих кормів. Тваринник не гірше від колеги, який займається рослинництвом, має знати особливості культури, використовуваної для заготівлі, щоб усвідомлювати, що впливає на якість силосованого корму. А відповідно — чітко дотримуватись усіх важливих моментів кормозаготівельного процесу.