Люцерна – королева кормових культур. Таку відзнаку вона отримала не лише як рослина, але й як цінний корм. Завдяки своїм відмінним властивостям, вмісту пожнивних речовин та позитивному впливу на продуктивність та здоров’я  тварин люцерна є найцікавішим компонентом раціону для дійних корів. Поширення на Україні пов’язано з кількістю опадів, яких не достатньо для високих урожаїв    злакових трав, але достатньо для бобових.
Методи заготівлі та консервування.
 Зелений корм: найкращим чином підходить для годування худоби, так як  вміст енергії  в ньому втрачається повільно, тому має добру еластичність у використанні.
Силосування: люцерна через високий вміст білку та низький вміст вуглеводів відноситься до культур, що важко піддаються силосуванню. Тому з цих причин можна використовувати злаково-бобові суміші. Чисті посіви люцерни теж можна силосувати, при цьому особливо важливо дотримуватися вірного вмісту вологи (60%), вірної стадії при скошуванні та чистоти роботи.
Сіно з люцерни: заготівля сіна з люцерни є дещо ризикованим методом, так як значною мірою залежить від погодних умов.  Значними можуть бути втрати листової маси та втрати на дихання рослини. Тому слід  приділяти увагу технології заготівлі та висушування.  Працювати технікою на мінімальних швидкостях.
Штучне висушування: тільки в такий спосіб можливо зберегти найвищу якість люцерни. В цьому сегменті в Євросоюзі найбільшими гравцями є Іспанія, Франція, Італія.   
Люцерна дає структурність та покращує поїдання корму.
Як показали дослідження,  споживання люцерни в будь-якому вигляді - свіжа маса, сіно чи силос, є суттєво більшим, ніж споживання іншого грубого корму. Вище споживання люцерни пояснюється швидким  проходженням через рубець та кращими смаковими властивостями.
Показник вмісту сирої клітковини в раціоні жуйних не повинен бути нижче 18%. При цьому потрібно забезпечити структурність корму. Грубі стебла люцерни навіть в подрібненій формі забезпечують функціонування рубця . Провокується виділення слини та робота м’яз.  Їжа в рубці лишається рихлою ї забезпечує оптимальні умови для розмноження мікроорганізмів. Слина знижує кислотність в рубці, значення рH в рубці залишається константним , перетравність та споживання корму росте. Такі обставини позитивно впливають на вміст жиру в молоці. Збільшується кількість бактерій, які утворюють більше протеїну.  Результатом  кращого споживання корму є вищі надої та вміст білку в молоці.
Люцерна як джерело білку. Люцерна з одиниці площі поля дає вдвічі більше чистого сирого протеїну ніж соя, а собівартість 1 кг білку з люцерни в 3-4 рази нижча, ніж з сої.  При цьому якість білка люцерни значно краща, ніж білка сої.
Таблиця 1: показники кормів в грамах/кг сухої речовини, оптимальні значення.

Вид корму	Сухої речовини г/кг	Унергія МДж NEL	Сира клітковина	Сирий протеїн	Перетравний протеїн	Сира зола
Лугові трави	100-200	6,5	190	189	125
Травяний силос початок викиду колоса	300-400	6,1	232	169	100	до 11,5
Сіно штучного висушування початок цвітіння	880	5,0	310	105	64	до 100
Кукурудзяний силос воскова стиглість	300	6,4	199	85	52	до 4,5
Соєвий шрот 44	880	7,8	65	499	368
Пивна дробина силосована	240	6,0	179	247	164
Свіжа люцерна	160	6,4	200	220	146
Силос люцерни	300-400	5,4	282	198	118	до 115
Люцерна підсушена теплим повітрям	880	5,0	303	170	106	до 100
Штучно висушена люцерна	900	5,3	278	184	116	до 100

Кілька порад щодо вирощування люцерни.
Основні природно-кліматичні умови для отримання нормальних врожаїв люцерни: 550 мм річних опадів, температура 8,5°С при вегетативному періоді 210 днів, кислотність ґрунтів легких pH 5,8, середніх  рН 6,4,  важких рН 7 та вище.
Посів: підготовці площі під посів та безпосередньо посіву слід приділяти велику  увагу, адже від цього залежатимуть наступні 9 -12 врожаїв, 3 роки використання по 3-4 укоси. Поле слід добре вирівняти, розбити грудку, перед посівом провести попереднє ущільнення. Глибина посіву має бути в межах 1-2 см. Посів потрібно проводити в період з кінця березня до кінця липня. Раніше не слід сіяти через недостатню для швидкого проростання та розвитку температуру, в той час, коли умови є сприятливими для розвитку багатьох бур’янів. Серпневий посів не забезпечить достатнього розвитку рослини для входження в зиму. Оптимальним часом для сівби є квітень, коли достатня кількість зимової вологи в поєднанні з довгим вегетативним періодом забезпечують добрий та надійний розвиток рослин. Кількість  рослин на м2 повинна бути в межах 300-350 шт, що відповідає нормі висіву 20-25 кг/га. Контроль сходів проводимо через 2-3 тижні після посіву. 
Удобрення: вносити азотні добрива необхідно тільки в тих випадках, коли розвиток рослин не достатній для перезимівлі. Також у випадку посіву злаково-люцернової суміші з часткою злаків більше 30%, слід на кожні 10% врожаю злакових навесні давати 10 кг/га азоту. В цілому ж від азотних добрив можна відмовитись. Потреба в добривах та витяг поживних речовин приведена  нижче:

КОРМ	Витяг поживних речовин			Потреба в добривах
	P2O5	K2O	MgO	P2O5	K2O	MgO
Люцерна	0,14	0,62	0,05	70-85	300-370	25-30
Люцерно-злакова суміш (70:30)	0,15	0,65	0,08	75-90	325-390	40-45

 

 

 Калійні добрива слід вносити не пізніше, як за 3 тижні перед посівом для запобігання можливих пошкоджень сходів. Паралельно з внесенням макроелементів слід звертати увагу на мікроелементи особливо бор, молібден, що сприятиме розвитку азотофіксуючих бульбашкових  бактерій.
Фази скошування,збирання кормів, поради. 
Оптимальною фазою укосу люцерни є фаза бутонізації, коли не більше 10% рослин починають цвісти. В цьому випадку маємо достатньо вегетативної маси, енергії та білку. Косити слід просохлу масу, щоб не забруднити корм.  Косарки мають бути оснащені вальцевими гумовими плющилками для прискорення та рівномірності процесу прив’ялення. Це дасть можливість швидше зібрати цінний корм з мінімальними втратами.
Підбирати прив’ялену люцерну слід  ощадливо, на цьому етапі можливі втрати листової маси до 20%. Основні фактори впливу – вітер, технологія збирання, контроль вологості.  Втрачається найцінніша – листова маса з вмістом сирого протеїну до 23%.
Легко підрахувати: 70% ваги вегетативної маси під час бутонізації займають саме листочки. При врожайності першого укосу в 5000 кг сухої речовини з гектару втрачається до 700 кг листової маси, а отже 100 кг перетравного протеїну, якого б вистачило на виробництво  833 л молока!  Тому організація та механізація процесу збирання люцерни має бути  продуманою.  Рекомендуємо технологію прес-підбирача.

 

 

 

                                                                                 

                                                                                       Фото 2: прес-підбирач JUMBO 10010L            

   
Основні передумови якості люцернового силосу
1.Вірна фаза розвитку: бутонізація - початок цвітіння                                                                                     
2.Чистий зріз: на висоту 5-6 см, без нагрібання землі у валок                                                                     

3.Вірна вологість під час  валкування та підбирання: валкування -30-35% СР, підбирання 35-40% СР,

4.Відмінне трамбування та накриття: 1 трактор вагою 10 тон трамбує 30 тон прив’яленої маси на протязі 1 години. Товщина кожного наступного прошарку маси до трамбування 20-30см.
Більше про технологію заготівлі силосу з люцерни дивіться в інтернеті на www.poettinger.ua та http://www.youtube.com/watch?v=0XGFUP5diUU